Черновецький тікає на Схід

15.05.2013 | Опубліковано в: Новини суспільства

Черновецький тікає на Схід

До колишнього мера Києва Леоніда Черновецького можна ставитися по-різному, але те, що це людина розумна - безсумнівно. У багатьох сферах він був своєрідним піонером. І, зокрема, він першим здогадався купити посаду мера у киян за продуктові пайки. Можна скільки завгодно говорити, що "купувати голоси за гречку - нечесно", однак ніхто не заважав конкурентам Черновецького завойовувати симпатії таким же чином. У той час як багато політики, які претендували на владу в Києві, робили ставку на молодь (яка на виборах голосує не дуже активно), Черновецький зробив ставку на пенсіонерів. І не помилився: літнє покоління киян двічі робило його мером. Іншим тлумачним і своєчасним кроком Черновецького став продаж належного йому "Правекс-банку" італійській банківській групі Intesa Sanpaolo саме напередодні економічної кризи 2008-2009 рр.. Фінустанова вдалося на початку 2008 р. продати з великою вигодою - за $ 750 млн. Якби Черновецький забарився з продажем хоча б півроку (до кінця літа 2008 р. загострення кризи в Україні, в тому числі і в банківській системі, стало очевидним), то він не тільки б не виручив від продажу банку грошей, а навпаки, змушений був би витрачатися на його "порятунок". А так в розпал кризи відповідальність за благополуччя банку взяла материнська структура - Intesa Sanpaolo. Може здатися, що "добровільна здача" Черновецьким посади глави Київської міськдержадміністрації в 2010 р. була його слабкістю (пост мера символічно залишався за ним до середини 2012 р.). А що залишалося робити? Влада в Україні остаточно перейшла до Партії регіонів, для неї Черновецький був чужим. І керівництво країни вважало, що того, що він "наруководіл" собі в Києві, йому буде достатньо (а своїми "непосильними працями" на посту мера столиці заробити Леоніду Черновецькому вдалося дуже і дуже багато).

А щоб у Черновецького і його "молодої команди" не виникло дурною думки чинити опір відстороненню від влади в столиці, проти його "юних обдарувань" були задіяні правоохоронні органи. Як розумної людини, двічі попереджати Черновецького не довелося. Влада в Києві він беззастережно здав, виторгувавши собі особисту свободу і збереження капіталів. Якби Черновецький надумав "боротися за справедливість", то не минути б йому долі Луценка чи Тимошенко, якщо не гірше. Леонід Черновецький справедливо для себе вирішив, що у великій українській політиці він нових капіталів не набуде, а втратити може все, що раніше заробив. І знову зробив правильний висновок: йому і його капіталам буде спокійніше за кордонами України. Однак на відміну від багатьох співвітчизників, відсторонених від великої політики, влаштуватися він вирішив не на Заході, а на Сході. І тут також екс-мер Києва відзначився логікою і кмітливістю. На вибулих з владної обойми політиків і олігархів на Заході йде справжнє полювання. Посадити і роздягнути тут можуть навіть прем'єр-міністра (типу Павла Лазаренка), а про колишнього мера столиці одного з найбільших східноєвропейських держав і говорити не доводиться. Тому перша ж реакція при появі Черновецького та членів його сім'ї на Заході була б простою - поживитися за рахунок "багатого Буратіно". А поживитися захотіли б багато - від мелкоуголовних елементів до кваліфікованих юристів. Навіть ще коли влада у Леоніда Черновецького в Києві не відбирали, його дочка 15 лютого 2010 була пограбована у Франції. У викраденій грабіжником дамській сумочці Христини Черновецької знаходилися коштовності на EUR4, 5 млн. Це і стало для Черновецького попередженням: на Заході небезпечно для гаманця. Як пізніше виявилося, як для гаманця з готівкою, так і для безготівкових заощаджень. Події навколо банків Кіпру останнє тільки підтверджують.

Якщо від мелкоуголовних грабіжників на Заході ще можна застерегтися, то як це зробити проти кваліфікованих юристів та адвокатів, які тільки й чекають приводу "засудити" вихідця з пострадянського простору і видоїти його гроші, не знає ніхто. І Черновецький логічно вирішив шукати собі притулок на Сході. У нього було два варіанти: Ізраїль або Грузія. Однак Ізраїль - це "не зовсім Схід", а скоріше - анклав Заходу на Близькому Сході. Юристи тут теж пролазливі і жадібні до чужих грошей. Та й у складній геополітичній обстановці в Ізраїлі може бути банально неспокійно. Шалена ракета може залетіти звідки завгодно. І Черновецький вирішив осісти в країні, яка в якості "запасного аеродрому" взагалі раніше ніким не розглядалася - у Грузії. У грузинському курортному Кобулеті щосили йде будівництво нового маєтку Черновецького на раніше придбаному їм ділянці в п'ять гектарів. Грошей на нову нерухомість екс-мер не шкодує. Але будівельникам з місцевих він особливо не довіряє, бригаду з 20 будівельників найняв з Італії та Іспанії, платить їм по ЕР2-2, 5 тис. Колишній київський градоначальник хоче справити новосілля вже наприкінці вересня. Місце, вибране Черновецьким для своєї дачі, непогане. Розташований на березі Чорного моря, Кобулеті вважається курортом ще з радянських часів, його клімат рекомендований хворим із серцево-судинними захворюваннями. Мінусом є дощова погода і підвищена вологість. Але зате цей же фактор сприяє бурхливому зростанню субтропічної флори навколо. Вибір Леонідом Черновецьким країни, де можна "зустріти старість", цілком логічний. З одного боку, Грузія - країна бідна, увагою заможних гостей не розпещена, і відлякувати багатих іноземців своїми непередбачуваними діями явно не захоче. Так що грабувати і доїти екс-мера тут не будуть, як і ховати його у в'язницю. Також навряд чи в грузинських банках, за прикладом кіпрських, будуть експропріювати гроші вкладників.

Але з іншого боку, в українських "доброзичливців" Черновецького, мають види на його капітали (зокрема, у наших правоохоронних органів), навряд чи знайдуться достатні підстави вимагати його видачі, не зіпсувавши імідж Грузії як "притулку для багатих", яке ця колишня радянська республіка тільки починає створювати. Приміром Леоніда Черновецького, можливо, незабаром підуть і інші українські політики й олігархи, в тому числі й ті, яким вдалося "тяжкою працею" заробити в Україні гроші і вивести їх за межі рідної країни. Ясна річ, що всі вони до Грузії не поїдуть. Проте "запасний аеродром" можна створити і в Молдові, і в Азербайджані, і в Киргизії або інший скромною радянській республіці і заодно знайти взаєморозуміння з місцевою владою. Ризики позбутися капіталів, свободи і життя тут на порядок менше, ніж у США або Великобританії (сумні долі Лазаренка і Березовського багатьом повинні стати застереженням).

Джерело: Коментарі

Інші новини:

Випробування снігом

Сайт создан:
YonaStudio.com
Реклама на buymore.pro Техпідтримка Заводи України
Контактна інформація Довідкова інформація
Порівняння платних пакетів послуг